В житті про нього стільки вже сказала.Та кожен раз усе нові слова...Хтось все ще вірить в перші ідеаль.Хтось скаже,що кохання вже нема.Найвище почуття таке прекрасне.Вже так дано в його полоні світ-Горить,як зірка і як зірка гасне.Таке тендітне як вешневий цвіт...Вишневий цвіт від вітру облітає.Пелюсток ніжність лине в небуття.Так наче з серця хтось навмисно вириває.Невинні перші світлі почуття.А як не хочеться цей перший жар втрачати!Та доля відбиває без питань.І на любов шалений біль в відплату.Крах тихих мрій.наївних сподівань.Тобі не можна більше розуміти .За що весь світ оспівує любов:Ти не чекаєш- може прилетіти.Та відлетить,пустивши з серця кров!Залишить за собою біль утрати.Навік вкарбується у спогади сумні .Хіба ж для щастя треба так багато?Чи до кохання вже загублені ключі?Одна надія як розлука-вічна.Вона притихне,тільки не засне.Щоб у душі розбитій запалити свічку - Кохання безнадійне і палке.Ще довгі роки буде хвилювати.І нити серце,плакати душа:З коханням першим важко розлучатись.Хоч другий хтось прийде в твоє життя...Хтось буде поряд,буде цілувати.Не раз іще повторить я ЛЮБЛЮ!Та раптом так захочеться назвати.його імя оту любов свою.Собі ще скажеш:Я кохала!Лише тобі!А це все просто гра!Так треба всі у неї грають,і всі мовчать про перші почуття!Та знають всі нема за них сильніших.Хоч повернути час немає сил!Навіщо ці слова,навіщо вірші?Ти все віддаш щоб бути поруч з ним!))))
(2)
