Неначебто в ньому сховалася якась невідома раніше сила – сила, що може болісно і пекуче вразити в саме серце. І тоді ти – як божевільний – снуєш по світу, не розумієш, де ти, в якому вимірі? А коли починаєш розуміти, то й справді стаєш божевільним. Очі збільшуються, і в зіницях з’являється вогник – яскравий, червоний вогник, коли кохання взаємне, і жовтий, але теж яскравий, коли любить, страждає хтось один. В останньому випадку дуже часто з’являється ненависть, причому, до всіх – друзів, рідних, знайомих. Така правда кохання. Але все ж люди не можуть жити без нього. Це основа основ, людяності, добра, створення нового життя. Де знайти кохання? Ні, не в очах двох людей, не в їхніх душах і навіть не в серцях. Чи бачили ви коли-небудь, як народжується дитина? Чи чули її перший крик, дивились в її очі? Саме в цьому малесенькому клубочку життя існує почуття кохання, але дуже часто його не помічають. Досить важко зберегти цей вогонь в очах дитини, зберегти вогонь кохання – свій вогонь, своє щастя. Лише сильні здатні на це, і тому мало тепла у нашому світі…
(1)
