роботи. Він щасливий. Йде під зеленню дерев та
радіє. Радіє присутності в його житті дечого, що
робить це життя не марним. Що наповнює буття
змістом. Він закоханий. В нього - найкраща кохана в
світі. Здається, він шукав її все
життя...
Ще змалку всі дивувалися йому. Дехто вважав "цього
карапуза" занадто серйозним. Дехто - неспокійним.
Коли його друзів запитували, який він - вони
відповідали: "Унікальний. Таких двох немає.". Йому
було нелегко - часто навіть найближчі люди не
розуміли його вчинків. Адже він багато чого міг -
але не знав, що хотів. Жив "просто так", одним
днем. Плив за течією.
Та ось з’явилася вона. Вона була занадто гарною для
нього, занадто розумною. Кінець-кінцем, вона була
старшою. Але, невідомо де, він набрався хоробрості
і спробував її покохати...
Як це часто в житті буває - сталося диво. Вона
відповіла йому взаємністю. Здавалося, не було в той
час в світі щасливішої пари. Ночі, що вони
проводили разом, були наповнені океаном ніжності,
кохання, довіри. Вдень вони ловили поглядом одне
одного і не могли діждатися ночі. Адже тільки тоді
вони могли бути окремо. Окремо, без посторонніх
очей, вух, окремо від усіх.
Щоранку він ішов додому із замріяною посмішкою на вустах,
окрилений коханням. Він радів подиху вітру, першим
промінцям сонця, ...
(0)
