Верба і тополя,
Ой заплакала дівчина
Та на грішну долю.
Заридала чорноброва,
Заридали очі,
Полилися невольничі
Тяжкі, важкі сльози.
Побраталась молодиця
Та не з тим з ким треба.
Покохала козаченька,
Мов сокола з неба.
Та нема талану в долі,
Не було і щастя,
Дуже швидко молодого
Спіткало нещастя.
Проливать сльозу не хочу
Виливати душу.
Я не можу, я не буду,
А вилити мушу.
Мушу, брате, бо не знаю,
За що і хто нас так карає.
І долю правидну твою,
Безбожно днями обкрадає.
Ой заплакала калина
Красними сльозами,
Не ридай червоноока,
Нічого ридати.
Наші сльози, наші думи,
Нікому збирати.
Похилилась над водою
Верба і тополя,
Ой заплакала дівчина
Та на грішну долю.
Покохала козаченька
Ночами не спала,
Ніби янгола із неба
Чекала, чекала...
Не діждалась, вороного
Убили прокляті.
Може турки, може ляхи,
А може татари.
Зарубали, застрілили,
А може втопили
І товариші - козаки,
Китайкою вкрили.
Заревіли буйні води,
Застогнали гори.
Ой заплакала дівчина
Та на грішну долю.
І заплакала дівчина,
Ставши над водою,
Не діждалась козаченька,
Стала удовою.
Довго - довго виглядала
І серцю брехала,
Доки красна молодиця
Тополею стала.
(1)
