З давніх-давен відома ця картина
Прикраса світової галереї –
Тримає мати на руках дитину…
Рік сорок перший. Голокост. Євреї…
Хуткіше, «юден»! Адове створіння
І автомат фашистський по обличчу…
По тілу біль і важкість і тремтіння
І… впала жінка і дитина на узбічча!
Вставай, нікчемо, рухайся тварина
Я із-за тебе час свій гаяти не буду!
Заплакала налякана дитина
Вставай і йди в свій шлях останній, «юден»!
Вона встає…Ні сліз, ні стогіну й благання
Хоч боляче, хоч час невпинно лине
Їй треба йти, їй треба в мить останню
Собою
затулити крихітку дитину…
В очах темніє, з губ розбитих - кров
Вона на диво як у всіх - червона
В ній є життя, надія і любов
Вона - людина, мати і мадонна.
Єврейська жінка із дитиною на руках
В старенькій сукні, як в
багні перлина!
І мати божої з ікони світ в очах
І муки адські за свою дитину
З давніх-давен відома ця картина,
Бо гідна самих кращих галерей
Тримає мати на руках дитину
Тримаючи в долонях світ людей…