Стежина чиста, що веде до світла
Я пам'ятаю її, роси на ногах,
Туман в саду, і яблуня тут біла,
Вона є символом добра в моїх очах.
Чогось так тихо, так неспішно плине вітер
Нема ні зойкання пташок, ні рохкання лисиці.
Неначе світ скоропостижно вимер -
Й Бог душі поскладав на білії полиці.
"Чого ж то я тоді стою тут серед лісу?"
"Чи мо не заслужив піти у дім святих?"
Я на хвилинку лиш притих.
А перед мною була піднята завіса.
Переді мною чорт із пекла об'явився,
В подобі звіра хижого він мчав мені у очі.
Лиш мить я з острахом на нього задивився,
До того як побачив ікла вовчі.
Ступивши з переляку крок убік,
Почувши чорта крик, мов оглашенний
Схопив його і з ним у пекло втік:
Incendemus, diabolus inferno.
(0)
