Хоч їх не смакувала.
І вже не краплять грози,
Їх просто вже не стало.
Застигло все навколо,
Мабудь, давно вже зле.
Ти геній, ніби Марко Поло.
Лиш ти - сузір"ячко моє!
І вже так пофіг те, що буде,
Я не залізо, вмію плакать.
І все ж так тяжко в моїх грудях -
Нема мене на вашій мапі...
(0)
