хотілось втекти, кулемет поливає
свідомість далеко, утік десь той страх
і ось вже до бою стоїш на ногах
сотні на десять мов птах на поживу
а в очах стоїть все та батьківська нива
за рідних, за себе і за Україну
не станемо живії ми на коліна
та крики навколо вернули в реальність
знов червоні фарби руйнують моральність
і ось нас вже троє а шакали пруть
нам дали наказ, який нам не збагнуть
і ось тишина прорізала небо
упали останні, лягли мов так треба
і тільки тепло із поранення в грудях
я це відчуття увік не забуду
світанок віщує надію і втіху
нащадки почують про скоєне лихо
аби лиш дожити, донести тягар
той витримавши життєвий удар
один у пісках мов спійманий звір
чи то йде підмога, чи зраджує зір
чи я ще тут є, чи це все наяву
серце клекоче- значить живу
(0)
