Твій сум і біль твій обпікає мою душу. Тебе без слів я розумію, бачу, як людина стискає твоє серце. Та ти її пробач, чимало в світі вона горя наробила. То ж для неї і мову рідну забути не біда. Така вона піддатлива істота, залежна від чужої думки. Стерпи. Як мати, зрозумій.
Я знаю, рідна, ти маєш рацію, такий нестерпний біль від зради. Та ти розумна, мудра, навчись чекати. Дай зрости цим нерозумним дітям України. Навчай. Як терплячий вчитель, навчай і чекай. Лише знання відкриють очі, а час і терпіння посіють у серці українця любов до тебе.
Пригорнись до мене. Тихесенько посидь...А ти знаєш, мово, що ти серце України? А все, що є навколо то твій дім. А знаєш ти, що ти душа країни? Що розум незбагненний ти її? Ти. Лише ти її минуле і майбутнє. Ти голос, ти надія, мрія ти. Лиш ти співаєш так пісні у цьому світі, мелодійно так лише тобою вкладаються рядки віршів.
Не тремти... послухай. Не маєш права ти слабкою бути, сила виховання є в тобі. Лише ти можеш словом пожаліти, пригорнути і вбити словом можеш тільки ти.
Мова. Мова моя калинова, серце моє у тобі. Нещасна дитина, що не чула твою колискову, нещасна і мати, що не знає її. Ніщо не варті поети, без гармонії рим твоїх, і художник, не зігрітий тобою, не намалює картин.
Пусте, безвартісне місце українець без тебе. Та що там людина - народ весь без тебе пусте. Україна без тебе нічого не варта.
Пригорнись. Я тебе обійму. Чи є що дорожче рідної мови...Навіть старий Дніпро шумить тобою. А соловейко? Чи ти чула, щоб не українською щебетав? Дуби наші і тополі не знають іншої, крім тебе, мови. І поля, і луки, і небо тобою промовляють...
Що ж ти все сумуєш? Посидь. Помовчи. Та, чуєш, навіть тиша тобою диха.
Ти плачеш? По щоці твоїй котиться сльоза. Поглянь, вона віддзеркалює всю красу краю, де ти народилась. Посміхнись. В кришталі твоїх сліз грає сонце України.
Витри сьлози. Не плач. Ти наша гордість, наш скарб. Неоціненний діамант. Мово, ти красуня із красунь. Поглянь, у джерельній водиці струмочку твоє миле личко. Ти ніжна і тендітна. Ти дивовижна, неповторна, одна така на цілий світ. Дивним мереживом стелишся рідною землею.
Не сумуй, не тривож свою душу. Пробач, хто зрадив тобі. Сором у рідному краї мову забути. Слава людині, що за кордоном тебе береже.
Відкрий свої оченята, вище голову підійми. Ти варта багато, ти не маєш ціни...
(0)
