Лякають моїх отців.
Моє серце - мій каземат,
Криків орочий спів.
Не солдат я, та воїн.
Потопаю в зибучих пісках.
Не один я й ніякої зброї
Не вистачить щоб стерти нас в прах.
Ми не тіні - потоплені душі,
Розхристані діти зими,
Хрестоликі до правди байдужі,
Як і ми глухі до війни.
Приглуши корабельні снаряди,
І гвинтівку з набоями скинь.
Ми живемо тільки заради
Вже забутих розбитих святинь.
(0)
