Заполонила туга.
Вона і подруга, хоча вона - недуга.
Сьогодні граюсь,
Завтра гірко плачу.
Живу без сенсу.
Кращий шлях? Не бачу!
Розбились мрії, наче були з скла.
Надії? Ні! Надій нема.
Мені вже байдуже, що стрімко в прірву йду,
Більш ні на кого голос не зірву.
Я не існую! Я - лише примара.
Сьогодні-завтра зникнуть всі ці чари.
І відображення у дзеркалі не стане.
Мене нема! А слід... слід - лиш омана!
(0)
