В золото воно одягається пишно!
Квіти собі заплітає у коси,
Ждуть вже женців на полі покоси.
Як стали до жита, пішла вже робота,
У сінях уже відчиняйте ворота!
Жайвора пісня по полі ллється –
Як вітер, у люди несеться!
Зробилися зразу червоні в всіх лиця,
Щоки рум’яні, як та полуниця!
На небі сонце собі хазяйнує,
Хто зна що воно на люд той готує?
Зібрали врожай увесь той на полі,
Хліба вродило ще й як доволі!
І дивлюся я собі у віконце –
Сховалося вже за хмарами сонце.
Видніється ще широка долина,
І чути як плаче мала ще дитина.
Сіла сім’я вечерять надворі,
І на небі іскряться яскравії зорі!
Усі втомились працювавши на полі,
Схилились додолу уже всі тополі.
У діток маленьких злипаються очі,
Не встояти їм перед чарами ночі!
Ніч прийшла стиха, і мовчить –
З дерева лише листя летить!
(0)
