...І ось я малюю лист, адресований Нікому. людині Ніхто, яка була колись давно, якої більше немає, не існує, не буває. Лист, переповнений ніжністю і світлом, які переливаються через верх всією важкістю слів, складів і букв. Ніколи і ніким не прочитаний, не відчутий, не розірваний і не забутий. Слова на декілька сторінок, що розповідають про мене більше, ніж я сама в змозі розповісти. Небезпечний клаптик паперу з розмитими літерами, написаний нерівним почерком, залитий кавою і чимось іще. Він такий теплий на дотик, що можна обпектися. Єдина річ, що гріє це порожнє і холодне місце. Річ, якої більше немає, не існує, не буває...
Вставляю російський переклад, так як не всі розуміють українську мову, якщо що не так - прошу вибачення
...И вот я пишу письмо, адресованное Никому. человеку Никто, который был когда-то давно, которого больше нет, не существует, не бывает. Письмо, переполненное нежностью и светом, которые переливаются через верх всей тяжестью слов, слогов и букв. Никогда и никем не читанное, не испытанное, не разорванное и не забытое. Слова на несколько страниц, рассказывающих обо мне больше, чем я сама в состоянии рассказать. Опасный клочок бумаги с размытыми буквами, написанный неровным почерком, залитый кофе и чем-то еще. Он такой теплый на ощупь, что можно обжечься. Единственная вещь, которая греет это пустое и холодное место. Вещь, которой больше нет, не существует, не бывает...
1.
Разместил Кастарина 2011-06-19 21:45 
