Але немає сил на це.
Мені б хотілося все стерти.
Це неможливо! Та,пусте...
Мої самотні очі карі,
Дивилися поміж людей,
Я відчувала присмак сталі,
Чи то дурманив дивний клей...
Я не хапала твої руки,
Я не дивилсь просто повз.
Та очі були повні муки,
Чи то стікала моя кров.
Я помирати не збиралась.
Це був звичайний епатаж.
Але здається я догралась.
І серце стало.Просто так.