Бузок у вазі…
Заснув старий рояль біля вікна…
Хвилини тонуть в чашці чаю —
Ти випила печаль до дна.
Легкими пальцями торкаєш клавіш,
І звуки розчиняються в імлі,
Тонкі вібрації повітря
Розгойдують твої думки сумні.
Ця музика стискає ніжно плечі
Та дотиком весни лягає на вуста,
І дощ давно вже перетік у вечір,
А ти усе вдивляєшся у синь вікна,
Де світ розкритий мерехтить обличчям скла…
ома
на
Рояль замовк…
Погасли в вазі квіти…
Ти загорнешся в спокій власного тепла,
Закриєш очі — крізь фіранки світло —
Нехай періщить дощ —
сьогодні ти сама.
(0)
