Коли погано на душі сиджу одна я в тишині,пишу вірші в загальному сумні,сльоза спадає по щоці...А потім я лягаю спати,бо лиш у сні я бачу все таке чудове,різно кольорове,зовсім нове,бачу життя таким яким не буде воно ніколи....А потім прокидаюсь і думаю чому сон не є реальність,там ж вічне літо а не зима,жорстокості нема,там ж все таке красиве:ніжне,миле коли в житті все тмяне,сіре....
(0)
