Аудио запись можно прослушать, только в приложении Прослушать
Чому ніколи просто не буває?
Чому здирають душу ці думки?
І мить прекрасна так щораз тікає,
Ціна за неї наче за гріхи.
Чому стискає щось болюче в грудях?
Чому так прагнем страхи оправдати?
Чому одну не можу я забути,
коли десятки не згада як звати?
Це доля стерво, так на неї схоже.
Кидає кості там де ставкою життя.
Кохання лиш її здолати може,
Та як назвати однобокі почуття?
Ось знову... Я ненавиджу писати!
Ці всі рядки що хлинуть,мов вода
Бо лиш тоді рядки будуть лягати,
Коли кричить у відчаї моя душа.
Невже так перед Богом провинився,
Що не дано мені щасливим бути?
І знов на серці шрам лишився.
То як тепер мені відкритим бути?
Чи може карма на мені якась,
Що не підхожу під твої стандарти.
Навіщо серце відкривав в той час,
Що ним футболиш наче просто жарти.
Та ні прикинь причина так цікава.
В шкалі твоїй я надто ідеал.
І це звичайно не була забава.
А ми дружили й я шось завтикав.
18.01.2012
(0)
