...І ось я малюю лист, адресований Нікому. людині Ніхто, яка була колись давно, якої більше немає, не існує, не буває. Лист, переповнений ніжністю і світлом, які переливаються через верх всією важкістю слів, складів і букв. Ніколи і ніким не прочитаний, не відчутий, не розірваний і не забутий. Слова на декілька сторінок, що розповідають про мене більше, ніж я сама в змозі розповісти. Небезпечний клаптик паперу з розмитими літерами, написаний нерівним почерком, залитий кавою і чимось іще. Він такий теплий на дотик, що можна обпектися. Єдина річ, що гріє це порожнє і холодне місце. Річ, якої більше немає, не існує, не буває...
(1)
