Отця янголя проклина :
Обрізані в янгола крилоньки
І кров*ю стікає спина.
А в хаті суха і знедолена,
Заплакана матір стоїть,
Смертельним гріхом не вдоволена,
Із крил отих суп йде варить.
Донька її менша,Оленочка,
Від голоду спухла, як слід
У янгола просить прощеннячка
І в хату зове на обід.
Їх батько, в саду спочиваючи,
В холодній землі бачить сни.
Там добре йому, і це знаючи,
Всі плачуть, горюють за ним.
Не бачило ще янголяточко
(До скону ридало б всю ніч),
Як з сина свого хворий батечко
Зготовив обід : пхнув у піч.
В обличчя не бачило доленьку,
Не знало про сотні смертей,
Не чуло як «дихає» поленько :
Там сотні живи ще людей.
Страждань таких в світі ще не було
Не чув навіть Боженько наш.
«Я знаю: то демон, антихрест, зло!
Хоробрість солдатів – кураж!»
У янгола серце розчавлене.
У мами одну просить річ:
Щоб тіло його окривавлене
Погрітись поклали на піч.
Він плаче, так тихо і жалісно,
Кімнату пусту огляда,
Так страшно отут і нерадісно,
Все янгол на хркст огляда...
Грицька спорожніла постіленька:
В саду він із батьком лежить.
Горює Оленка, аж біленька,
Не може на світі так жить.
Є ще один син, наймолодшенький,
Несміло він маму зове;
Та ж молиться, плаче до Боженьки,
Бо скоро й його смерть прийде.
На печі він плаче, аж синеньке,
Опухше,голодне дитя,
Поруч із ним безневинненьке
Тихенько вмира янголя...
[/left]
(0)
