Він шепотів на вухо в темноті.
Він говорив, що завтра буде лекше.
Доказував мені... й собі...
Він омивав мене сльозами
І грозами подумати просив.
Він так хотів, щоб МИ - залишилися НАМИ.
Він плакав... Він молив...
Він стукав вранці у вікно
Він малюнки на склі залишав
А мені було всеодно
Він просто безмежно кохав.
Він ніжно торкався моїх рук
І тихо пісню співав.
Я так любила цей звук
Коли на дворі вітер завивав.
Він заставляв розквітати троянди
За одну незабутню ніч...
Він поливав їх сльозами зради
Знав: зустрінемось віч на віч!
І вранці, не помітивши негоди
Я посміхалась знов новому дню
Нема на світі кращої погоди...
О, дощ! Я так тебе люблю!
(0)
